2586 кроків

-- Вони повсюди. В нирках, в печінці. Кишечник практично чистий. Ви були праві; хвороба атакувала зсередини.

- Ви могли б ввести мене в курс справи? – сказав Скужевський.

-- Звичайно, -- усміхнувся Даніельсон. – Пацієнт, що помер вночі, мав один з різновидів…

-- Немає жодних різновидів, -- запротестував Гансен. – Це все викликано тими самими бактеріями.

Дідок кивнув головою, з неохотою визнаючи, що той має рацію.

-- Він страждав від порівняно рідкісної форми прокази. Переважно ми маємо справу з повномасштабною проказою. На тілі хворого з'являються ділянки шкіри невразливої на біль, утворюються нарости, пухлини, потім рани, що не гояться. А інколи хвороба атакує зсередини…

З невеликої шафи він вийняв банку з ниркою зануреною в легко пожовтілому спирті.

-- Зверніть, будь-ласка, увагу. Проказа проникла на цей орган, просуваючись по нервових волокнах. Тканина частково розклалася. Переважно проказа точить людину кілька місяців, а потім несподівано, протягом кількох тижнів, з'являється назовні, даючи повномасштабну форму захворювання. Так як спочатку вражаються нерви, пацієнт, переважно, не відчуває болю…

-- Вчора…

-- Як я вже казав, з тим бідолахою була трішки інша справа. Бацили пошкодили внутрішні органи, порушили їхні функції. Біль викликало отруєння організму оксалатом кальцію і сечовиною. Погляньте в мікроскоп, -- заохотив він.

Скужевський зняв окуляри і поглянув. Він побачив препарат виготовлений, як йому здалося, з фрагменту спинного нерва. В багатьох місцях можна було побачити невеликі, темні, схожі на плашки утворення. Вони повільно рухалися. Павел бачив їх вперше у своєму житті. Ось з чим йому доведеться боротися…

-- Оце і є наш ворог, -- пояснив Гансен.

-- Вони ще живі?

-- Відокремлені, навіть дві доби після смерті хворого. Їх вбиває фенол, спирт і висока температура. Ми намагаємося застосовувати різні субстанції і вивчаємо їхню живучість…

-- Наші лікарі, довідавшись про Ваше відкриття, намагалися повторити експеримент,, але нічого не вийшло…

Даніельсон гірко посміхнувся.

-- Вони зізналися, якою частиною нашого метода злегковажили? По виразу Вашого обличчя бачу, що Ви нічого не знаєте. Просто ми вимочуємо наші препарати в розчині, що містить невелику кількість чорнила. Бактерії прокази поглинають барвник краще, ніж інші тканини. Це винахід нашого дорогого Амауера…

Гансен посміхнувся ніяково, але в його очах промайнула гордість.

- Я з'ясував це цілком випадково, -- признав він.

-- Більшість шкіл визнали забарвлення препаратів псевдонауковим методом, -- зауважив Скужевський. – А в Росії взагалі заборонили використовувати.

-- Так, я чув про це. Але якщо воно діє… Для нас важливіші відчутні вигоди, ніж звинувачення в науковому шахрайстві і шарлатанстві, -- посміхнувся Даніельсон.

Павел ще раз поглянув в окуляр мікроскопа. Здавалося, що бактерії рухалися повільніше.

-- Як довго вони живуть поза організмом? – запитав. – Я маю на увазі в пробах тканини.

-- Сім, вісім днів. Однак я підозрюю, що за сприятливих умов вони можуть протягнути довше, -- сказав Гансен.

-- Ви зауважили чи вони розмножуються?

-- На жаль, ні. Або вони не в змозі зробити це, коли пацієнт мертвий…

-- … або розмножуються занадто повільно і ми не в змозі зауважити цього, -- перебив його Даніельсон. – Зваживши на дуже довгий період інкубації, я б цього не виключав.

Він штовхнув двері в кінці приміщення. У невеликому приміщені, на шарі тирси, рухалося кілька доволі великих звірів. На звук кроків вони повернули в бік дверей гострі мордочки.

-- Броненосці, -- сказав здивовано Скужевський.

-- Ключ до відгадки хвороби, -- сказав поважно Армауер. – Його знайшли в лепрозоріях Мексики. Людську проказу можна прищепити тільки цим звірям. Ці – здорові. Тих, яких ми вирішили заразити, ми тримаємо в іншій частині лікарні. На жаль, клімат їм явно не підходить. Крім того, в нас проблеми з їжею. Вони харчуються комахами і дрібними гризунами.

Назовні зашумів вітер.

-- Після обіду перейдемо в Бригген, -- повідомив Гансен. – Побачите все з практичного боку.

Павел схилив голову.

***

Хворий сидів на кріслі перед трійкою лікарів. Половину обличчя йому скривила жахлива гримаса.

-- Тут в нас нетиповий симптом, -- пояснив Даніельсон. – Внаслідок зараження нервових тканин настав параліч правого лицевого нерва.

Скужевський надів рукавички, сполоснув руки в мисочці з розчином фенолу, а потім обережно помацав голову пацієнта.

-- Дійсно, -- сказав він. – В нас в Псковській губернії теж були такі випадки.

-- І що рекомендували місцеві лікарі? – поцікавився Гансен.

-- Що ж. Лікарів там небагато. Люди їх не люблять, особливо в селах. Після останньої епідемії холери, вони вирішили, що саме лікарі поширювали заразу. Мого колегу, ледь живого, ми витягнули з криниці. А знахарі застосовують два методи. Середньовічний, що полягає в тому, щоб закопати хворого по шию в землі або кінському гної , в надії, що це витягне хворобу.

-- Невігласи, -- пробурмотів Даніельсон.

-- Не забуваймо, хто стверджував, що проказа -- спадкова хвороба, -- усміхнувся Гансен. Дідок явно збентежився.

-- Другий метод, сучасніший, полягав на багатогодинному відмочуванні хворого у воді майже доведеній до кипіння. На бочці писали закляття…

-- Допомагало? – запитав Гансен з блиском в очах.

-- Ви не повірите, на перших порах так.

-- Це легко пояснити. Як виникає з наших дослідів, бацила прокази гине в температурі мінімально нижчій ніж вмирає людська тканина. Якщо температура була підібрана відповідно, бактерії могли частково відмерти, в той час як людський організм ще міг витримати. Звичайно ж не всі, тому через певний час хвороба поверталася. Можливо, якби ми могли розігріти все тіло до відповідної температури… -- розмріявся він.

-- Що робити в даному випадку? – Павел вказав на пацієнта, що весь цей час непорушно сидів на кріслі.

-- Теоретично, можна зробити надріз ось тут, -- Даніельсен показав олівцем місце на обличчі прокаженого. -- Якщо обрізати обидва вражених нерва, обличчя повернеться майже до попереднього вигляду. Тільки користі від цього небагато, бо наступить двосторонній параліч.

-- Бачу, Ви використовуєте найновіші досягнення медицини, -- Скужевський оглянув колекцію балонів з феноловою кислотою.

Гансен поважно кивнув головою.

-- Теорії доктора Лістера підтвердилися. Розпилення фенолу навколо операційного поля, значно зменшує кількість ускладнень.

Він жестом відпустив пацієнта. Невдовзі ввійшов інший. У нього частково запав ніс, що надавало його обличчю надзвичайно відштовхуючий вигляд. Проказа вразила також долоні. Гансен сказав щось по-норвезьки, хворий протягнув руки. Рани на пальцях частково затягнулися. Лікар взяв оправлену в дерево шпильку і обережно проколов обрубки пальців.

-- Дуже погано, -- сказав він. -- Консервативне лікування не дає результатів.

-- Що Ви застосовували? – запитав Павел, виймаючи записник.

-- Хініново- миш'яковий препарат. Ймовірно спочатку, бацили були змушені відступити, але тепер, очевидно, звикли до змінених умов. Рани знову відкриваються.

-- Остеоліз? –запитав Скужевський.

-- Саме так. Остеоліз. Фаланги розсипаються на шматочки. Нормальну тканину замінює щось схоже на хрящі… Ось як це виглядає, -- Даніельсен вийняв з шухляди скляну коробочку з видаленими кістками долоні.

-- Можливо ми змогли б зупинити втрату кальцію? – зауважив поляк. – Препарати можна давати внутрішньо.

-- Ви можете їх приготувати? – в голосі Гансена чулося зацікавлення.

-- Звичайно.

-- В такому випадку ми віддаємо лабораторію до Вашої диспозиції.

-- Ви повинні знайти його і вбити, -- сказав прокажений. – Мені вже не жити, але Ви мусите спіймати його…

І вийшов.

-- Западання носа, може раніше він мав сифіліс? – Запитав Скужевський колег.

-- Ні. Інколи проказа вражає хрящову тканину і слизові оболонки. Це спричиняє розклад носової перегородки і зміну форми цього органа. Часто цим шляхом, вздовж нюхового нерва, бактерії проходять в мозок. І тоді смерть настає протягом кількох днів.

-- Чи траплялося, щоб проказа вражала очі і просувалася зоровим нервом?

-- До сих пір – ні.

-- Кого вони хочуть вбити? – зацікавився поляк. – Хтось їх навмисне заражує? Це ж неможливо.

Старий легко посміхнувся.

-- Легенда. Дурна легенда. Нема про що говорити.

По обличчю Гансена було видно,що він якраз не проти поговорити про це, але красномовний погляд колеги успішно його зупинив.

-- Нам не вдалося довести на сто відсотків, якими шляхами передається проказа, -- сказав Армауер. – Ми припускаємо, що через бактерії присутні у виділеннях хворих, отже навмисне зараження можна здійснити, хоча це й непросто. Ми також не відкидаємо можливості переміщення бацил в краплинах пари, яку видихають хворі разом з повітрям, але як наразі нам не вдалося підтвердити цього.

Павел відчув, як в нього по спині тече краплина холодного поту.

***

Армауер Гансен запросив гостя на обід у невеличкій, тихій їдальні неподалік від лікарні. Ресторан влаштували в старому, дерев'яному будинку. Частину стін усунули, залишивши однак стовпи, що підтримували дах. Коли вони ввійшли до середини, зал був майже повністю заповнений.

-- Здається, вільних місць немає, -- зауважив Скужевський.

-- Спокійно, зараз будуть.

І дійсно, в одну мить місць побільшало, а через наступних кілька хвилин, опустіла половина приміщення. Вони сіли за звільнений столик. Підійшла офіціантка і дала їм меню. Армауер замовив гуляш з оленини і рибний суп. Дівчина похапцем зникла.

-- Чому всі так швидко вийшли? – поцікавився поляк.

Гансен широко посміхнувся.

-- Вгадай.

Павел довго думав, а потім знизав плечима.

-- Звичайно ж тому, що вони вважають нас нечистими, втікають від нас, як від хворих, заражених звірів, -- пояснив безтурботно доктор Гансен. – Зрештою, я їм не дивуюся.

-- А якщо власник ресторану покличе на допомогу кількох сусідів і викине нас?

-- Ні. Я власник. Це єдине місце в Бергені де я можу спокійно поїсти. З інших ресторанів і таверн мене б дійсно відразу вигнали. Немає нічого гіршого ніж недобра слава, -- зітхнув він.

-- Наразі ви не добилися відчутних результатів в лікуванні… -- Павел повернувся до питань, що турбували його.

-- Хініново- миш'яковий препарат не допоміг, але це не означає, що не подіє наступний. Я опрацював нову рецептуру. На основі ртуті. Хімічний склад дещо нагадує засіб, яким лікують сифіліс…

-- Ртуть руйнівна для організму…

Офіціантка принесла два стаканчики анісової настоянки і маленькі пиріжки з м’ясом на закуску. Вони стукнулися і випили. Закусили пиріжками.

-- Доктор Артур Моріц з лепрозорію на Молокаї пробував натирати хворих препаратом з желе з алое і кодеїну. Він добився значного покращення стану ран, -- Гансен повернувся до обірваної розмови.

-- Може варто спробувати?

-- Спробую, але в мене проблеми з алое. Його неможливо консервувати, а в нашому кліматі не витримує навіть в вазонах. Мої друзі в Америці намагаються витягти з стебел екстракт, що відповідає за прискорення процесу загоєння. Може вдасться його зберігати?

-- А ерготамінова мазь?

-- Не чув, -- оживився Гансен. – Що для цього потрібно? Гліцерин…

-- Змішуємо нагріті гліцерин з воском і екстракт з ріжків. Результати доволі обнадійливі, хоча в лікуванні прокази нам не вдалося добитися значних успіхів.

Офіціантка принесла суп і знову втекла.