У старому підвальному приміщенні горіла одинока свічка. У цьому моторошному місці могли жити тільки пацюки. Але тишу порушували краплі води, що лунали із ржавих труб та сумне дихання похмурого обличчя. Дванадцятилітній хлопчик став називати себе Діком. Вже півроку його будинком став підвал, друзями – пацюки, між ними був негласний договір: їжу ділили навпіл і не чіпали один одного. Страшне життя для дитини. Але він так звик. Тому, коли зовсім чужий чоловік пожалів Діка, хлопчик не знав, що роботи. Але доля мудріше за людей, тому все в житті відбувається вчасно.