Правда

А если всё было написаноО тебе, читающий прямо сейчас?Если я обманывал, и это ты мне снился -Что скажешь?Если всё это выдумка,Почему ты не веришь,Что шариковыми игламиЯ выцарапывал тебя на беломЛисте? Знаешь, ничего не стоитПолюбить только за слово,И так полюбить, что никаким делом,Как бы мы не старались,Не опровергнуть.Да, любовь – это жалость,Это неразделимоеНи на завтра, ни на вчера.Что, если я полюбил,Пока ты читал?

V действие

Сцена первая: «Чи то поряд хтось, чи когось нема?..»

Герой поднимается с кровати. Герой, разглаживая простынь:

Чи то поряд хтось, чи когось нема?Нащо лине до мене це?Мене тягне сум, мені все – дарма,Але чую й гадаю все -Чи то голос твій, чи немовна тиш?Й поради ніхто не дасть!Мене втома гне, доки ти мовчиш,Доки пісня мовчить твоя -На п'ятьох струнах ти заграй мені,Й про жалі свої заспівай.Як ти бідно жив і як мріяв ти,Що знайдеться моя душа.

Сцена вторая: «Я хочу жити!»

Светает. Герой, открывая окно:

Не хочу я так більше житиУ самоті та бруді.До мене лине промінь світлийЙ життя сповняє груди!Кохатиму віднині знов,Й палко, й соромливо!Нехай до мене йде любов,Я зараз маю силиЇї прийняти, серце запалить,Воно уже так довго не горіло!Чом намагався я не жить,Коли я є живий,Коли повіки світло б'єЙ до сонця нудить бігти?Чому я згадував тебе?Вже годі! Я не твій!Тепер належу світу, він – мені!Я врешті жити хочу,Я хочу жити, бо живий,Бо сяють мої очі!

Сцена третья: «Правда»

Герой рассвету:

Я на вічне вже не чекаю -Досить цього. Одне скажи,Чи лишилося щось між нами,Чи дарма я тобою жив?Вже не будемо, я розумію,По вустах впізнавать один одного.Та навіщо тоді ми мріяли,Якщо мріяли загалом?То не сум! Я лише питаю,Чи згаса й у тобі все це?Якщо ні, то лишилось між намиЩось поза кінцем.Значить, любов наша вартаІ до небес сягнуть.Значить, тобі я дякуюЗа правду та нашу путь.

Встаёт солнце. Всё заливается светом.