Припев: Топится, топится В огороде баня, Женится, женится Мой миленок Ваня. Не топись, не топись В огороде, баня, Не женись, не женись, Мой миленок Ваня. У Володи в огороде Расцветает белый мак. Все ребята поженились, А Володя ходит так. Ходит так, ходит так, А Володя ходит так.[71] Припев. Светит круглая луна, Я домой иду одна. Дайте провожатого — Парнишку неженатого. Дайте, подайте Парнишку неженатого. Припев. У кого какая баня — У меня с белой трубой. У кого какой залетка, А мой самый дорогой, — Не успеешь моргануть, Убежал уже к другой. Припев. До свиданья, Ванечка, Я тебе не парочка: Тебе тридцать третий год, Мне — семнадцатый идет. У тя — рыжа борода, Я — девчонка молода. Припев. Тебя, милый, за измену Лихорадка затряси — На четырнадцать недель, По четыре раза в день. По четыре, по четыре, По четыре раза в день. Припев. Ох, Ванюшечка-Ванек, Твои глазки — огонек. Огонек в глазах погас — Я тебя забыла враз. Я тебя, я тебя, Я тебя забыла враз. Припев. А мне милый изменил И опять ко мне пришел: Дорогая Марусенька, Лучше тебя не нашел. Не нашел, не нашел, Лучше тебя не нашел. Припев: Не топись, не топись В огороде, баня. Женись на мне, Мой миленок Ваня. Истопилась и сгорела В огороде баня. Женился на мне Мой миленок Ваня! ВО ГОРНИЦЕ ВО НОВОЙ
Во горнице во новой да стоит столик дубовой. Припев: Подай балалайку, подай балалайку, Подай балалаечку сюда! Стоит столик дубовой, да ложки точеные. Припев. Ножки точеные да позолоченные. Припев. Как за этим за столом три невестки сидят. Припев. Три невестки сидят, они хлеб-соль едят. Припев. Они хлеб-соль едят, про Ванюшу говорят. Припев. У Ванюши-кудряша нету денег ни гроша. Припев. Нету денег ни гроша, одна липова изба. Припев. Одна липова изба непокрытая была. Припев. Нету денег ни гроша, да походка хороша. Припев. ВОТАЛИНКА
Сибирские частушки
Слова и музыка народные
Воталинка, редко ходишь, Воталинка, вечерком, Посмотри, какую высушил, Качает ветерком.[72] Я спросила: — Милый, чо Да навалился на плечо? — А я, милая, ничо, Да я влюбился горячо. Воталиночка, но вам, да Рвется сердце пополам. Разорвется сердце надвое, Какая польза вам? Воталинка, воталиночка — Вертучие глаза, На тебя, мой воталиночка, Надеяться нельзя. Я вас, милый, не искала, Да вы вперед меня нашли. А теперь все ваши мысли, Да во все стороны пошли. Черноглазый воталинка, да Почему не кажешь глаз? Неужели, воталиночка, Сердечка нет у вас? ПОДГОРНАЯ
Слова и музыка народные
Ты, подгорна, ты, подгорна, Широкая улица, Почему, скажи, подгорна, Сердце так волнуется? Через речку быструю Да я мосточек выстрою. Ходи, милый, ходи, мой, да Ходи летом и зимой. Говорят, любовь не вредна, Любовь очень вредная: Посмотрите на меня, Какая стала бледная. С неба звездочка упала, Серебриночка в росу. Милый любит иль не любит, Обязательно спрошу. Начинаю волноваться, На дорожку выбегать: Вот уж солнышко садится, А милого не видать. Шью платочек долог, долог, На платочке сорок елок, Шишечки кедровые Да веточки пихтовые. Я милого провожала, Слез немало пролила. А при встрече, не иначе, Снова с радости заплачу. Теплый дождик на дороге, Сердце девичье в тревоге. Не гляжу на белый свет, Да если долго Миши нет. ЕЛОЧКИ-СОСЕНОЧКИ
Припев: Елочки-сосеночки, Зеленые, колючие. В Воронеже девчоночки Веселые, певучие. Выйду, выйду я плясать В новеньких ботинках. Все ребята говорят, Что я за картинка! Припев. Я надену платье бело, Буду в нем красавица. Пусть лентяи не подходят, Пока не исправятся. Припев. Говорят, я боевая. Боевая — не совсем: Боевая сушит десять, А по мне страдают семь. Припев. Я с любимым замерзаю Не от сильных холодов, — Оттого я замерзаю, Что не слышу жарких слов. Припев. Полюбить — так полюбить Паренька хорошего, А такого нечего, Который дремлет с вечера. Припев. У меня миленка нет, Нету подходящего. Не найдется ли у вас Парня настоящего? Припев. Эх, топну ногой, Да притопну другой. Сколько я ни топочу, Все равно плясать хочу. Припев. Мы воронежские песни По-воронежски поем. Кто ребят наших полюбит, Все равно мы отобьем. Припев. ВАЛЕНКИ
Валенки да валенки, ой, да не подшиты, стареньки. Нельзя валенки носить, не в чем к милому ходить. Припев: Валенки, валенки, эх, не подшиты, стареньки, Валенки, валенки, эх, да не подшиты, стареньки. Ой ты, Коля, Николай, сиди дома, дома, не гуляй. Не ходи на тот конец, ох, не носи девкам колец. Припев. Чем подарочки носить, ой, да лучше валенки подшить. Чем подарочки носить, лучше валенки подшить. Припев. Суди, люди, суди, Бог, как же я любила, По морозу босиком к милому ходила. Припев. КАК ЗА НАШИМ ЗА ДВОРОМ
Как за нашим за двором, За широким за двором. За двором, за двором, За двором за двором. Растет травка шелкова,[73] Шелкова, шелкова. Зеленая мурава, Мурава, мурава. По той травке Маша шла, Маша шла, Маша шла. За Машею Ваня шел, Ваня шел, Ваня шел. Кричит: «Маша, ты моя! Ты моя, ты моя!» «А я, Ваня, не твоя! Не твоя, не твоя! Родимого батюшки! Батюшки, батюшки! Родной своей матушки! Матушки, матушки!» Как за нашим за двором, За двором, за двором. Растет травка шелкова, Шелкова, шелкова. УКРАИНСКИЕ НАРОДНЫЕ ПЕСНИ
РЕВЕ ТА СТОГНЕ ДНІПР ШИРОКИЙ
Слова Т. Г. ШЕВЧЕНКО
Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма.[74] І блідий місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав, Неначе човен в синім морі То виринав, то потопав. Ще треті півні не співали, Ніхто піде не гомонів, Сичі в гаю перекликались, Та ясен раз-у-раз скрипів. СТОЇТЬ ГОРА ВИСОКАЯ
Стоїть гора високая, Попід горою гай, гай, — Зелений гай, густесенький, Неначе справді рай. Під гаєм в’ється річенька, Як скло, вода блищить, блищить, Долиною зеленою Кудись вона біжить. Край берега, у затишку, Прив’язані човни, човни, Там три верби схилилися, Мов журяться вони. Що пройде красне літечко, Повіють холода, холода, Осиплеться їх листячко, І понесе вода. Ой, річенько, глубоконько! Як хвилечки твої, твої, Пробігли дні щасливії І радощі моі. До тебе, люба річенько, Ще вернеться весна, весна. А молодість не вернеться, Не вернеться вона! Стоїть гора високая, Зеленый гай шумить, шумить, Пташки співають голосно, І річенька блищить... РОЗПРЯГАЙТЕ, ХЛОПЦІ, КОНІ
Обработка А. В. АЛЕКСАНДРОВА
Розпрягайте, хлопці, коні Та лягайте спочивать, А я піду в сад зелений, В сад криниченьку копать.[75] Копав, копав криниченьку У вишневому саду. Чи не вийде дівчинонька Рано-вранці по воду? Вийшла, вийшла дівчинонька В сад вишневий воду брать, А за нею козаченько Веде коня напувать. Просив, просив відеречка, Вона йому не дала, Дарив, дарив з руки перстень, Вона його не взяла. Знаю, знаю, дівчинонько, Чим я тебе разгнівив: Що я вчора із вечора Із другою говорив. Вона ростом невеличка, Ще й літами молода, Руса коса до пояса, В косі лента голуба. Та не в стрічку я влюбился[76] І не в русую косу. А у дівчину влюбився, В її дівочу красу. ОЙ, ПРИ ЛУЖКУ, ПРИ ЛУЖКУ[77]
Ой, при лужку, при лужку, При широкім полі, При великім табуні Кінь гуля по волі.[78] Кінь гуля по волі, Солдат — по неволі... Ой піймаю, загнуздаю Шовковою уздою. Ой, піймаю, загнуздаю Шовковою уздою, Вдарю шпорами під боки — Кінь летить стрілою. «Ой, лети, лети, мій коню, Та й вихром несися, Проти милої двора Стойма становися! Стойма становися Та вдар копитами, Чи не вийде дівчинонька З чорними бровами». Ой, не вийшла дівчинонька, Вийшла її мати: «Здоров, здоров, любий зятю, Пожалуй у хату!» «Я не хочу в хату, Хочу у світлицю, Розбуджу солодкий сон, Красную дівицю!» Дівчинонька встала, Свій сон розказала, Правою ручкою обняла Та й поцілувала. ДИВЛЮСЬ Я НА НЕБО
Слова М. ПЕТРЕНКО
Дивлюсь я на небо та й думку гадаю, Чому я не сокіл, чому не літаю, Чому мені, боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув і в небо злітав! Далеко за хмари, подальше від світу, Шукать собі долі, на горе — привіту, І ласки у зірок, у сонця просить, У світі їх яснім все горе втопить. Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий,— Я наймит у неї, хлопцюга приблудний; Чужий я у долі, чужий у людей! Хіба ж хто кохає нерідних дітей?.. ВЗЯВ БИ Я БАНДУРУ
Взяв би я бандуру Та й заграв, що знав. Через ту бандуру Бандуристом став. А все через очі, Коли б я їх мав, За ті карі очі Душу б я віддав. Марусенько, люба, Пожалій мене, Візьми моє серце, Дай мені своє. Де Крим за горами, Де сонечко сяє, Там моя голубка З жалю завмирає. Взяв би я бандуру Та й заграв, що знав, Через ту бандуру Бандуристом став. ЇХАВ КОЗАК ЗА ДУНАЙ
Їхав козак за Дунай, Сказав: «Дівчино, прощай! Ти, конику вороненький, Неси та гуляй!» Припев: Лучше було б, лучше було б не ходити, Лучше було б, лучше було б не любити, Лучше було б, лучше було б та й не знать, Як тепер, як тепер пропадать. Вийшла, ручки заломивши, І тяженько заплакавши: «Як ти мене покидаєш,— Тільки подумай!» Припев. «Білих ручок не ломай, Ясних очей не стирай,— Мене з війни із славою К собі ожидай!» Припев. «Не хочу я нічого, Тільки тебе одного, Ти будь здоров, мій миленький, А все пропадай!» Припев. Постій, постій, козаче! Твоя дівчина плаче, Як ти ж її покидаєш,— Тільки подумай! Припев. Свиснув козак на коня: «Оставайся здорова! Як не згину, то вернуся Через три года!» Припев. ОЙ, НЕ СВІТИ, МІСЯЧЕНЬКУ
Ой, не світи, місяченьку, Не світи нікому, Тільки світи миленькому, Як іде додому![79] Світи йому ранесенько, Та й розгоняй хмари, А якже він іншу має То зайди за хмари! Світив місяц, світив ясний, Та й зайшов за тіні; А я, бідна, гірко плачу — Зрадив мене милий! МІСЯЦЬ НА НЕБІ
Місяць на небі, зіроньки сяють, Тихо по морю човен пливе. В човні дівчина пісню співає, А козак чує, серденько мре.[80] Пісня та мила, пісня та люба Все про кохання, все про любов, Як ми любились та й розійшлися, Тепер зійшлися навіки знов. Ой очі, очі, очі дівочі, Темні, як нічка, ясні, як день. Ви ж мені, очі, вік вкоротили, Де ж ви навчились зводить людей? ЧОРНІЇ БРОВИ, КАРІЇ ОЧІ
Чорнії брови, карії очі, Темні, як нічка, ясні, как день! Ой, очі, очі, очі дівочі, Де ж ви навчились зводить людей?[81] Вас і немає, а ви мов тута, Світите в душу, як дві зорі. Чи в вас улита якась отрута, Чи, може, справді ви знахарі? Чорнії брови — стрічки шовкові, Все б тільки вами я любувавсь. Карії очі, очі дівочі, Все б тільки я дивився на вас. Чорнії брови, карії очі! Страшно дивиться під час на вас: Не будеш спати ні вдень, ні вночи, Все будеш думать, очі, про вас. ОЙ ТИ, ГАЛЮ
Шинкарочка Галя в шинку торгувала, Дівчоночка Галя пиво наливала. Припев:[82] Ой ти, Галю, Галю молодая, Дівчоночка Галя пиво наливала. Їхали козаки із Дону додому, Підманули Галю, забрали з собою. Припев: Ой ти, Галю, Галю молодая, Підманули Галю, забрали з собою. «Ой, поїдим, Галю, з нами, козаками, Краше тобі буде, чим у рідної мами». Припев. Галя подивилась, з ними зпідчепилась, Та й повезли Галю темними лісами. Припев. Везли, везли Галю темними лісами, Прив’язали Галю до сосни косами. Припев. Розбрелись по лісу, назбирали хмизу, Підпалили сосну од гори до низу. Припев. Горить, горить сосна, горить та й палає, Кричить Галя криком, кричить промовляє: Припев. «Ой, хто в лісі чує, нехай той рятує, А хто дочок має, нехай научає. Припев. А хто дочок має, нехай научає, Та й темної ночі гулять не пускає». Припев. Обізвався козак: «Я в полі ночую, Я твій голосочок здалека почуєв». Припев. [83] СОНЦЕ НИЗЕНЬКО, ВЕЧІР БЛИЗЕНЬКО
Сонце низенько, вечір близенько, Вийди до мене, моє серденько![84] Ой, вийди, вийди, та не барися, Моє серденько розвеселиться. Ой, вийди, вийди, серденько Галю, Серденько, рибонько, дорогий кришталю! Ой, вийди, вийди, не бійсь морозу, — Я твої ніженьки в шапочку вложу. Через річеньку, через болото Подай рученьку, моє золото! Через річеньку, через биструю Подай рученьку, подай другую! Ой, біда, біда, який я вдався, — Брів через річеньку, та не вмивався. Ой, завернуся та умиюся, На свою милую хоч подивлюся. «Ой, не вертайся та не вмивайся, Ти ж мені, серденько, й так сподобався. Ой, там криниця під перелазом — Вмиємось, серденько, обоє разом. Моя хустина шовками шита — Утремось, серденько, хоч буду бита. Битиме мати, знатиму, за що: За тебе, серденько, не за ледащо!» ОЙ, ЗА ГАЄМ, ГАЄМ
Ой, за гаєм, гаєм, Гаєм зелененьким, Там орала дівчинонька Воликом чорненьким.[85] Орала, орала, Не вміла гукати, Та й найняла козаченька На скрипочку грати. Козаченько грає, Бровами моргає... Вража його мати знає, На що він моргає: Чи на мої воли, А чи на корови, Чи на моє біле личко, Чи на чорні брови? Воли та корови Усі поздихають, Біле личко, чорні брови Повік не злиняють! ПО ДОРОЗІ ЖУК, ЖУК
По дорозі жук, жук, По дорозі чорний... Подивися, дівчинонько, Який я моторний![86] Який я моторний, І у кого вдався, — Хіба ж даси кону грошей, Щоб поженихався! По дорозі галка, По дорозі чорна... Подивися ж, козаченьку, Яка я моторна! Яка я моторна, Гнучка, чорнобрива; Як побачиш — аж заплачеш, Що я вередлива! ДОБРИВЕЧІР, ДІВЧИНО
«Добривечір, дівчино, куди йдеш? Скажи мені правдоньку, де живеш!»[87] «Чи то ж би я розуму не мала, Щоб я тобі правдоньку сказала?» «Добривечір, дівчино, чия ти? Чи вийдеш ти на вулицю гуляти?» «Не питайся, козаченьку, чия я, Як вийдеш ти на вулицю, вийду й я!» «Дівчинонько-серденько, куди йдеш? Скажи мені правдоньку, де живеш!» «Отам моя хатонька край води, З високого дерева, з лободи. Я ж до хати сінечки приплету З високого дерева, з черету!» «Тепер же я догадався, чия ти! Пусти ж мене, серденько, до хати!» «Шкода теє, голубе, затівать, Бо ти будеш ніченьку ночувать!» «Та я ж тебе, серденько, не зведу, Пожартую трішечки та й піду!» Жартувала дівчина до зорі, Поки стало виднесенько надворі. «Ой, уставай, козаченьку, та тікай, Та на мене славоньки не пускай!» ГАНДЗЯ
